Мчали коні стор.111

— Значить, так воно — сам збрехав і сам повірив?
Чим ото під’юджувать, краще б допомогли.
Баба Марфа засміялася, а потім, приставиш до них,
почала портз
— Ви думаєте — не вийде? — за якийсь час спитав
онук.
— Не знаю, дитино, не знаю… Як я у калмиків бу¬ла. то вони казали, що легше дикого коня спіймати і приборкати, шж здичавілого.
— Ми — не калмики! — буркнув Іван, якому ніяк не вдавалося розв’язати старого вузла на сировині.
— Ой. щось ти, Іване, став такий дратівливий. При тооі вже н слова не скабки.
— От не чіпайте мене, коли я думаю… Ви самі такі… Я все думаю, думаю, ви хіба не бачите?.. Малий, збі¬гай до нього, нехай збирається…
Іване, та не клич ти його, воно ж таке кволе, мігрнову: чи вмовляй, чи не вмовляй, як ото надумав, зро¬бить своє.
Ну й пішли вони втрьох — Іван, той чоловік і ма* лий у степ, до Червоного поля шукати здичавілих ко¬ней. Ніяких коней там вони й не бачили.
Полаяли вони, полаяли людське базікання та й вер-тати назад.
Йшли вони поволі, змучені сонцем і довгою дорогою, а все начиння несли на собі — на Гладіатора Іван не хотів вантажити. Тільки малому дозволив сісти верхи.
Отак вони й плуганилися, а хлопець навколо них гарцював на Гладіаторові. І Куцон був з ними. Він то забігав наперед, то відставав, щось винюхуючи в ку¬щиках трави.
Вони були на півдорозі до села, коли раптом Гладіа-тор заіржав, загоготів так голосно та піднесено, що малий аж затрусився від несподіванки.
— Дивись! — вигукнув Іван і весь стисся пружи¬ною.— Дивись — де вони?
Малий витяг шию і побачив за кущами шипшини трьох кобил і лошатко біля них. Хлопчик вдарив п’я¬тами коня в боки, та це було зайве, бо Гладіатор і так зірвався з місця, і полетів стрілою до кобил.
Іван закричав: «Ой-йой-йой!» — і скривився, мов його вуглями припекли, і підтюпцем побіг за конем. Чоловік спробував бігти, але за кілька кроків він уже став задихатися і спинився, тримаючись рукою за груди.
Гладіатор мчав до кобил. Та вони, почувши його ди¬ке гоготіння і побачивши людей, кинулися геть у степ. Однак відстань між ними та кобилами швидко скоро-чувалась.
Малий злякався, аж в нього зуби цокотіли, так він боявся впасти на такому скаку.
Та все ж хлопчик впав, коли Гладіатор сильно ски-нувся набік, обходячи кущ шипшини.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *