Мчали коні стор.125

череп’я. Обережно розправляє потоптаний сувій з грецькими письменами. На столі розбитий каламар, чорнило з нього залило сторінки, і тепер вони під­сихають і корчаться, мов кленові листки над жа­ром.

Сідає до столу й уламком чингала зчищає засохле чорнило з харатеї. Права рука в нього злегка трем­тить, і він підтримує її лівою.

За вікном на вулиці знов рипить важко накладена підвода.

Книжник вмокає перо в рештки чорнила і виводить на вишкрябаних полях діянь апостолів: «Єдаху люди соснову кору і листя липов і мох. О горе тогда браття бяше! Поставіша скудельницю і наметаша полну. О го­ре…»

Нема чорнила. Тільки на дні розбитого глека густа рідина. Матвій розбавляє її водою. Фарба нерівно ля­гає на харатею.

Загортає книгу і грецький рукопис в ганчірку, ховає межи дерев’яних полін у кутку.

Бере з купи битого посуду надтріснутий глек і зни­кає за дверима…

Боярин утік від голоду і лишив свій маєток на ключ­ника Твердяту. Посередині широкий стіл, де стоять за­морські вина, хмільний мед, сушена риба, сир, смаже­на воловина. На широких лавах навколо столу сидять озброєні молодці, рожеволиций дяк. Гусляр і дудар чу- рять десятим потом, так виграють!

На чільному місці сидять чорнобородий муж з велич­ним виразом на лиці. Він тримає чашу з вином. П’яна дівчина в сорочці з роздертою пазухою, крізь яку вид­но пухлі груди, обіймає чорнобородого.

Присутні заливаються, деруть руками й зубами рибу та воловину.

Заходить важкою ходою озброєний слуга.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code