Мчали коні стор.130

Зав’язали бабі Марії, тоді ще дівчинці, руки сиро- вицею та й потягли степами до Лукомор’я. Взяла собі каганша її в служниці. Марія вже підбилась на краси­ву дівку, і вирішила каганша віддати її в наложниці своєму сину. Полонянка дізналась про те й підмовила раба Сарика втекти з нею до Києва.

Тут його охрестили на Івана, і вони подалися на Рось, де дістали від одного київського сотника шмат землі над лівим берегом. Правий на південь був тор- чеський, де ходили підлеглі Києву воїни-торки, захи­щаючи Русь від половців.

Якось навпроти їхньої оселі на правому березі спи­нились вежі і скот цілого роду торків. Дід поїхав до них у гості. За дарунки вони дозволили йому пройтй на південь крізь їхні володіння і ловити там коней. А коня, хорошого повідного коня, старий давно хотів спіймати для свого єдиного внука.

Рось вони переїздили бродом, як сонце вийшло з-за скель і зачервонило хвилі туману над скляною водою… Скелі давно зникли. Два чималі гаї вони обминули десь під вечір. Попасли на вечірній зорі кобилу і знов рушили в путь. Ось над ними пагорб, а на ньому ка­м’яна баба — руки на животі і під довжелезними пер­сами, які наче стікали вниз, в жмені в неї блимає вог­ник. А під бабою сидить, ноги навхрест, чоловік у чор­ному клобуці. Дід сідає проти нього, і вони по черзі п’ють щось із пласкої чаші.

На сході над обрієм сяє велика зірка, що віщує пе­реддень. Дві постаті зводяться, вклоняються одна од­ній, заступаючи мерехтливий вогник…

Чоловік у високім клобуці тримає за вузду їхню ко­билу, а дід і Матвійко йдуть в улоговину. Попереду обе­режно ступає дід, зігнувшись під цілою копицею ноші..

…Межи пагорбами склиться струмок. Дід і онук спи­няються на найвищому з них у заростях ліщини й

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *