Мчали коні стор.145

тур Єзус Крістус!» За ним пройшов чоловік у плащі, з-під якого блиснула кольчуга. Як і в першого, його ли­це було гладенько виголене. За воїном довговолосий хлопчина ніс щит, спис і шолом. Останнім зайшов зов­сім малий чоловік, величезна голова якого потопала в пухнастому комірі вовчої шуби.

Вчитель сам зливав гостям на руки, а Матвійко по­давав рушник. За столом гостям прислуговували Мат­війко з дідом Іваном. Чужинець-воїн ковтав похап­цем шмати хліба, трощив зубами заячі кістки. Не пив, а заливав вино й мед у горлянку.

Простоволосий чоловік брав потроху кожної страви, розкуштовував. Юнак їв в’яленину та пив хмільний мед.

А наш великоголовий чоловік налив собі червоного вина і наклав на таріль смажених окунів. Погано за­касаними рукавами чіпляв наїдки та посуд.

Онучку, відсунь від господина оливу, бо в нього весь каптан оливою просякне! — зашепотів дід Іван половецькою.

А я думаю,— чоловік обмацав себе і сказав дідо­ві половецькою,— чого мені так жарко? А я одяг два каптани!..— І, знявши каптан, віддав його Матвій- кові.

Вчитель і простоволосий чоловік малими ковтками пили прозоре золотисте вино і розмовляли, час від ча­су спиняючись, наче зважуючи свої слова. Ось чужи­нець наказав патлатому юнакові, і той витяг з торби книгу з обпаленими дошками й подав учителеві.

Вчитель поволі перегортав кожен аркуш. Головатий чоловік просто ліг на плечі Книжникові, заглядаючи в листи книги.

Хлопче, глек з водою і рушник! — наказав він Матвійкові.

Головатий швиденько помив руки і зразу ж забрав книгу. Кинувся її гортати й роздивлятись. Часом він

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *