Мчали коні стор.146

спинявся і починав водити пальцем справа наліво, чи­таючи вголос якоюсь гаркавою-іиовою, потім спиняв пальця і звертався до вчителя та старшого чужинця і перекладав їм. Потім міняв мову і говорив рубаною, крикливою до тих двох — білявого воїна й слуги.

Матвійкові аж голова обертом ішла. Йому видалось, що в тому головатому чоловікові сидить кілька різно- язичних чортів.

Книга вартісна, — зрештою сказав головатий і віддав вчителеві книгу,— але в ній повиривані листи про живий вогонь і прилади, якими трощать мури й заборола… А зветься книга: «Письмо про війну, зброю й народи». Списана вона в агарянськім місті Багдаді…

Вчитель звернувся до старшого, певно, запитуючи про ціну. Той відповів. Книжник помовчав, похитав го­ловою і сказав своє. Раптом воїн звернувся до мніха, показуючи на меч, що висів на стіні.

Він хоче оглянути меча! — переклав для всіх головатий.

Книжник зняв меча зі стіни і подав його воїну.

Блиснуло блакитне гранчасте лезо, наче виливаю­чись чистим струменем із червоних піхов. Чужинець покрутив клинком, і на широкому долі спалахнуло й згасло узороччя.

Сулейманський? Сулейманський…

Скажи йому, що це старовинна київська робота.

Головатий переклав, але іноземець заперечливо по­хитав головою.

Воїн повернувся до вчителя і заговорив грубою різ­кою мовою.

Він хоче мінятись на твого меча, Олексо! — пояс­нив головатий.

Книга коштовна, але вона ушкоджена!

Тоді б’ємося! Якщо я подолаю, ти віддаєш меча. Якщо ти, я віддаю тобі меча й книгу! — переклав го­ловатий.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *