Мчали коні стор.155

нас мечі і на Константинополь. Тільки вони ще не зна­ють, на кого спершу напасти. От і висилають сюди своїх соглядатаїв, щоб взнати нашу силу.

Я давно кажу, що треба перебити всіх чужих чен­ців і попів, які сидять в нашій хаті і за нами слідку­ють! — різко заявив чорний попин Іван. Його голос не можна було не впізнати.

І тоді вони переб’ють наших людей у всіх містах і не будемо знати, що в них робиться? Цього хочеш? — перебив його вчителів голос.

А князь нам престольний не потрібен! — попин продовжував.— Тільки щоб віче все вирішувало! Як у Новгороді! Щоб князь військом керував і одержував платню. Кияни можуть дати добру платню вправному воїну. Але не можна давати воїнам влади. Ніякої! І треба прогнати всіх греків із Софії! Вони сіють серед нас чвари! Жертви на церкву потрапляють до їхніх рук і спливають від нас у візантійські загребущі лапи… Де­сятина!

Господи, господи! — гірко зітхнув Климент.— О тяжкі часи по всіх Українах — і в нас, і в Галицькій. Вороги на нас наступають, а князі й бояри своїх злих справ не облишають. Воістину виходить так, як писа­но в старосвітському сувої, що ти мені подарував: «Могутній приведе на землю, на її жителів і їх прави­телів збентеження розуму і страх, що знищує душу. Вони будуть ненависні один одному і підбурюватимуть один одного до війни… Низькі будуть панувати над достойними, підлі піднесуться над славними. Мудрі замовкнуть, а дурні говоритимуть. Але ніщо з того, що задумали люди, не здійсниться!» Півтори тисячі років тому іудейський пророк Барух написав ці слова, але справджуються вони сьогодні й на нашій землі. Що мене радує, так це останні слова про те, що ніщо не здійсниться… А тому давайте веселитись, адже справу скінчено. Олексо, де твій учень?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *