Мчали коні стор.160

Можеш його штовхнути — він не поворухнеться!

Малий потяг півня за ногу, але птах й не поворух­нувся.

Тепер оживлю,— стара наклала руки півневі на черево.

Знов проказувала слова і все швидше, швидше. Стру­сонула півня й перевернула його. Він враз змахнув крилами і загорлав щосили.

А людину теж можна заворожити?

І людину можна.

Бабо, покажіть мені, як людину. Ну, от мене за­ворожіть!..

Ні, ні, В тебе чорні очі, і мені треба багато сили стратити, а я вже стара і слаба… Ні, ні.

Чари

Прийшла якось красуня до вчителя і взяла у нього нову сорочку, щоб вишити її шовком. І от, коли вчи­тель, як завжди, від’їхав кудись на кілька днів, Мат- війкові заболіли очі, мов їх піском засипало. І він пі­шов до старої, може, яким зіллям полікує.

У сутінках бабина сука закрутилась навколо хлоп­ця. І Матвійко враз зрозумів, що до баби хтось завітав. Тому малий обійшов землянку і зазирнув у шпарку віконця: на столі людський черепок і на ньому яскра­ва червона свічка. Баба Ганна когось обкурювала ка­дильницею. Але кого, малий не бачив.

Вдягайся! — наказала стара, прочитавши зак- ляття.

Зашарудів одяг, і на видне місце вийшла спі­вачка.

Ти принесла?

Принесла,— стиха одказала діва і подала бабі корзинку.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *