Мчали коні стор.172

і тримав линву у руках, уважно прислухаючись до кожного її поруху.

Ось линва в Лазаревих руках сіпонулась і застигла. Від ривка човен здригнувся і зачерпнув води.

— Ось він, ось він! — заволав Лазар і прикрутив линву до демена.— Он там, де зачепилась за дуб кіт- виця, там яма і каміння, і що в ту яму попадає, вода вже звідти не виносить. Ти спустись по линві. Пома­цай дно, але линву не відпускай.

Хлопчик пірнув і зразу ж торкнувся п’ятами дна. Та вмить течія підбила його ноги. Він завис на линві. Розплющив очі — у жовтавій каламуті побачив корич­нювату темноту ями, в яку спускалась линва. Нарешті дно. Стримуючи останній видих, обмацався. Кітвиця зачепилась за слизький стовбур — дуб, про який казав Лазар.

Ось щось округле, слизьке… Повітря не стало. Вири­нув на поверхню і добре віддихався.

Матвійко знову кинувся у яму, перебираючи рука­ми по линві. Дзинькало у вухах, давило на скроні. На­мацав довгу річ. «Меч!» — скрикнув подумки хлопець і потяг до себе. Вага піддалася, і малий відчув, що меч у нього в руках. Він притяг зброю до себе, обхопив лин­ву ліктем і поспішив нагору. І його разом із мечем за­тяг усередину Лазар.

Потім ще витяг пробитий шолом та дві шаблі — одну в піхвах, а другу — тільки клинок. Одначе після бага­тьох занурень у Матвійка розболілась голова. Довело­ся приставати до берега.

На березі Лазар зразу заходився відчищати знахід­ки піском. Матвійко голяка впав на гарячий пісок і не рухався. Лазар довго звільняв меч від бруду, від чор­ноти. І ось клинок почав виблискувати широким до­лом.

Лазар відчистив рукоять і, вставивши в неї дерев’я­ні тріски, набив на стержень держака.

Я тебе перепоясаю цим мечем, мій небоже рід­ненький

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code