Мчали коні стор.178

наслав? Я відливала тобі цю порчу, але нічого в мене не виходить. Це, певно, та дівиця з хору наворожила на тебе!
— Ні! — Матвійко захитав головою.— Я бачив ві¬щий сон. В тому сні мені сказали, що я поверну собі Гьока.
— Не забереш ти коня! Кінь вже, певно, таврований. Мені Іванко про це казав.
— Все одно кінь буде в мене!
— Матвійку, не ходи! Вони тебе або вб’ють, або, як татя, кинуть у поруб. Не роби цього!
— Як закінчу книгу.— тоді збудеться сон!
Вранці Матвійко спорядився: заткнув одного обуш¬ка під сорочку за пояс, а другого обушка замотав на лікоть і кульку від нього заховав у закачаний рукав. Невеличкого візантійського чингала ув’язав за ремі¬нець і запустив між лопатками під одяг. Витяг з пуч¬ка свічок, освячених на Великдень, і вербову гілку освячену.
Попростував до Горішнього міста. Хотів він пройти через Подільські ворота на Копировому кінці. Але тут ніхто не пустив його до цього місця, бо там стояли вар-тові. Довелось Матвійку вертати до воріт, що біля Бо- ричевого узвозу. Сказав стражникам, що йде до Ми-хайлівського собору поставити оці свічки…
У соборі люди слухали проповідь, яку виспівував підстаркуватий чоловік з блискучими вирлатими очи¬ма. Матвійко йшов повз сильників. Всі вони в золото¬тканому одязі, у блискучих коштовних прикрасах. Хлопчина знайшов те, що шукав. Матвійко від свічки під іконою запалив свою одну свічку і приліпив під святим воїном на кам’яному карнизі. Від першої за¬палив інші і приліпив їх усі в ряд. Довго молився, а по¬тім встав, знайшов титаря і кинув шматочок срібла на велику тацю.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *