Мчали коні стор.179

Коли Матвійко переступив поріг храму, у розчинені двері здалека долинули удари багатьох дзвонів. Били на сполох! Хлопець проскочив під Михайлівськими во¬ротами. Тут сторожа ладнала самостріли, підтягувала на обхід барила з смолою. Біг кривою вуличкою, на¬магаючись якомога швидше дістатися до Софійських воріт. Але не вдалося, бо як підбіг, то в брамі лишив¬ся вузенький прохід, в який по одному заходили озбро¬єні княжі люди.
Матвійко кинувся й собі туди ж, але в нього наста¬вили списи. Відсахнувся, крутнувся і кинувся навтьо¬ки! Чув, як кричали, щоб його ловили. Потім шугонув через чийсь заїзд, проскочив межи кіньми, проліз під колою. Як кішка, видерся на гострі паколи, потрапив знов на вузеньку вуличку і далі до Львівської брами побіг.
Від Львівської брами чулися крики, гвалт. Почалась в проході брами сутичка між копирівцями і княжими людьми. Копирівці намагалися прогнати охорону, кри¬чали на книжих людей. Тоді половці-верхівці поча¬ли рубатись по-справжньому. Хтось зойкнув, комусь розсікли плече. Заросилася кров на курних колодах вулиці.
Княжі люди витиснули з брами копирівців. Ті від-ступили, і разом з ними, збитий з ніг, поповз Матвій¬ко. Зачинилися стулки воріт. З брами вдарили стріла¬ми. Копирівці ховались за паркани й садиби. Хлопчи¬на вгледів неподалік купу стріл і лук. Із спритністю тхора підповз до зброї.
Відскочив за ріг хати. Відчикрижив по шматочку трута, настромив на стріли і викресав вогонь. Блакит¬ні ниточки диму потяглись від стріли. Щосили напнув лука і вдарив стрілою під гонтовий дах. Стріла застря¬ла над бійницею якраз там, де не був вимазаний гли¬ною зруб. Схопив другу стрілу з тліючим гнотом. Випустив останню стрілу і з гарячки ледь не потрапив

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code