Мчали коні стор.18

— Ану, синку, притримай його.

Стара ступила до спіненого коня, і пес підвівся, схо­вав, наче проковтнув розслабленого рожевого язика, й собі пішов за старою.

Гладіатор трохи відсахнувся, як баба Марфа за га­наш по підщелеп’ю його легенько торкнула. Та відра­зу ж і вгамувався, як стара погладила його, як прове­ла по шиї до самих грудей, до роздвоєних опуклостей соколка. Кінь тільки переставляв од нетерпіння задні ноги, як стара схилилась і обмацала хваткими корич­невими пальцями підпліччя задніх ніг, каштан зап’яс­тя, п’ясть та тоненькі білі бабки. А далі ще й великим пальцем провела по копиту, й з-під пилу засяяла олив­ково-рожева рогова опуклість.

Поки Марфа обмацувала кожен суглоб кінських ніг, ворушила довгу гриву, поляскувала по чубкові та м’я­зистих сухих боксах, кінь вивертав голову до неї, зирив синім оком, чи не завдасть вона йому якоїсь прикрості.

І пес підійшов до коня, спочатку наче винюхував по­рох під кінськими копитами, а далі звів голову вгору і потяг носом. Кінь і собі обернувся до собаки й опус­тив морду з великими роздутими ніздрями.

Вони наче торкнулися один одного носами, чи, мо­же, те так здалося родичам. Але потім і багато років пізніше вони, всі родичі, розповідали людям, що кінь і собака поздоровкалися носами і відтоді стали прия­телями.

Так от пес принюхався до коня і сів поруч. А баба Марфа схотіла подивитись, які зуби в румака. Вправ-

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *