Мчали коні стор.181

Філарет поклав зпшток на скриню і заходився роз­глядати кожну сторінку. У двох місцях він тицьнув пальцем, показуючи, що літери трохи кривуваті. Але не причепився до малюнків. Було видно, що новгоро­дець був задоволений.

Господине, мені час іти.

Філарет зняв капшук з пояса і виклав звідтіля кіль­ка рублених шматків срібла і зважив на вагах. Матвій- ко завважив, що купець дає на одну п’яту менше того, що обіцяв. Однак хлопцеві зараз не захотілося спере­чатись. Махнувши рукою на все, забрав, що дали, й спустився на подвір’я…

Як тільки зійшло . сонце, Матвійко почув легкий свист. Побачив, що перед ворітьми Іванко верхи на Го­лубкові.

Розчинив ворота. Іванко спішився і зашепотів, ди­хаючи гарячим віддихом Матвійкові в щоку.

Все!.. Князь Роман домовився з Рюриком і Одь- говичами, що Рюрик піде в Овруч, а Ольговичі — до себе. Ти знаєш, сьогодні князі десь після заутреньої вийдуть з Києва. Давай біля переправи вкрадемо Гьока?!

Біля переправи не можна. Там всі добре пиль­нують! Ти тільки виведеш коня з міста. А я загорну свою зброю в сітку й вийду, ніби ловити карасів на Оболоні…

Вони зустрілись на Оболоні в невеличкому гайку. Іванко передав Матвійку вуздечку, і той скочив у кар­боване сідло.

А все-таки, може, я поїду з тобою?

Ні, Іванку! Тобі треба зараз бути у Києві. Треба дивитись за нашою садибою. І ще зайди до баби Ган­ни — може, що треба буде?

Матвійко стис Голубкові боки п’ятами, і кінь рушив просто під сріблясту завісу вербових гілок. Пустив

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *