Мчали коні стор.197

обидві руки з зав’язок, а потім покрутив нога¬ми, і пута з сировиці впали на долівку.
— Ну, хлопче, ти справжній чародій! Візьми на до-рогу кусень свинини. Ось тобі баклага з вином! — смі-явся старий коняр.
— Вина не хочу. Дайте води на дорогу.
Йому винесли баклажку, і він жадібно надпив кіль- за ковтків, а потім свиснув, і до нього підійшли зразу і Гьок, і Голубок, бо їх вже тримали за по¬води.
Матвійко спробував вилізти на Гьока, але ноги його тремтіли. Тоді він прихопив за вузду і поляскав по пле¬чу коня. І той зразу опустився на землю. Хлопець ви¬ліз на нього, і зразу ж Гьок підвівся.
Чернігівець перерахував гривни і поклав їх у кап-шук. Вуста його скривились в беззвучній лайці. Тиць-нув острогами свого коня під боки. І той його широ-кою, розмашистою риссю виніс з города. Він проскакав униз по дорозі до Дніпра.
Матвійко скинув свого замизканого клобука.
— Ну, як що не так, то вибачайте!
— Ходи з богом!
І він пустив коней вскач, чвалом.
Люди побігли до воріт, щоб подивитись, що ж буде.
Згори їм було добре видно всю дорогу. По дорозі вниз поспішав чернігівець, не скаку накладаючи стрі-лу на тятиву. За ним, щосили репетуючи, котився зго-ри Матвійко. І теж на повному скаку накладаючи стрі-лу нц тятиву.
Дорога роздвоювалась. Чернігівець зупинився і че-кав, коли наблизиться Матвійко.
Хлопець спробував напнути лука. Але ліва рука не слухалась. Він завив з відчаю та повернув коня з до-роги на крутий схил. І його вірні коні подряпались вгору там, де, здавалось, і людині важко піднятись!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *