Мчали коні стор.2

но повинні хапати, мов якісь там волоцюги. Ти хіба не бачиш, що туди поперлись всі злидні та мордата Кур­кульня?

Хіба тільки вони?! Подивись добре і побачиш там усе село!..

Молодший повернув до старшого червоне обличчя, що аж плямами пішло.

Старший і не обернувся на нього, а тільки ворухнув правицею: «Облиш»,— і молодший брат замовк.

Небіж розмову дядьків майже не слухав, бо поба­чив, що на пагорбі з’явилась підвода, запряжена бас­кими конями.

На ходу з підеоди скочив дебелий парубок, а візник кинув йому віжки, а потім і батога. І парубок, все те зграбно підхопивши, розвернув коней і повів їх за біло­стовбурні осокори.

Поки він їхав, з підводи позіскакувало ще троє — візник, літній опасистий чоловік і два дебелих па­рубки. Вони неквапно пішли вниз до графської коню­шні.

Старший скрутив цигарку і кресонув у кремінь, пус­тивши навколо трута жовті бризки іскор. Він перестав­ляв ноги, наче втовкував їх у землю, і все смоктав ци­гарку, притисши до неї трут. І запихкав сивим ди­мом.

Двоє молодих, як дві краплі схожих на нього, і собі скрутили по цигарці. Той, що повів коней, з’явився за хвилю межи дерев і кинувся наздоганяти інших. Він закрутив батожжя навколо пужална і застромив його в халяву хромового чобота. А потім собі закурив ци­гарку.

Усі четверо, пихкаючи білуватим махорочним ди­мом, зайшли у тополиний просад, що вів до розкішної графської конярні. Рудий собака звівся і неспокійно затупцював на місці, поглядаючи в просад.

Дядьку Саво!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *