Мчали коні стор.209

бубон. Служниця вихопила десь із закутка лавку, і му-зики сіли.
Дівчинка вдарила в бубон пальцями, музика протяг-нув смичком. А служниця почала шарпати за розбов-тані струни цитри. І зарипіла весела одноманітна ме-лодія.
— Принеси вина корсунського! А якщо є кумис, то краще кумису.
— Залаз, залаз, мій господине.
Минула якась хвиля, і господар, все вклоняючись, поставив на стіл пляшку корсунського вина та глек з кумисом. Матвійко налив собі кумису, випив трохи, а потім почав їсти караїмські пиріжки.
А троє музик все грали. Матвійко, попорпавшись у поясі, витягнув ще одну рублену монету.
— Хазяїне! — із дзвоном припечатав до столу сріб-ло.— Сідай до мене і будемо гуляти! — стукнув кула-ком по кленових дошках столу, як то робили в Кузь- мовім заїзді загулялі вояки.
Караїм сів до Матвійка, підмостив собі під худі боки червоні подушки. Хлопець потроху смоктав вино з ча-рочки, а козарин пив по чарці.
І зразу ж захмелів.
— Знаєте, що я зробив за ці два тижні? — спитав Матвійко.
Музики замовкли і приготувались слухати.
— Слухайте про мої небезпечні пригоди!.. То от, ко-ли Рюрик тікав з Києва, я перейшов через всі кордони і забрав у чернігівців свого єдиного в світі бойового ко-ня Гьока!..
І далі Матвійко розповідав з доданням усяких див та неймовірної брехні про свої пригоди з кіньми…
— Сайгу знаєш? — спитав Матвійко в музики, як скінчив свої побрехеньки.— Давай!
Вдарили, забряжчали троє музик, зарипів гудок знайому від самого малечку пісню про сайгу. Ту саму,
яку завжди грав і співав дід Іван. Він заспівав тонким голосом:
Ой бігла сайга до болота,
Ой бігла сайга До болота

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *