Мчали коні стор.210

напитись води..
Музика йому підспівував, донька, облизнувши губи, підкинула над головою бубон, лупонула кулачком і високим голосом підхопила пісню.
— Слухай, хазяїне, а чому вони не танцюють? — спитав Матвійко.
Удвох грали чоловік і служниця, а дівчинка танцю-вала якийсь козарський танець, викручуючись з під-нятими руками.
— Хіба се танесь? Ану клись мою доску!
Прийшла донька старого лазенника.
— Доню моя! Потансюй для насого дологого гостя!
Дівчина кивнула головою і обернулася до музик.
Закалатав бубон високо, заспівав гудок, і брязнула передзвоном цитра. Донька господаря пішла по колу, злегка притримуючи запинало одною рукою, а другу високо підняла. Вона водила пальцями, змахувала, мов крилами, рукавами яскравого халата, і безліч її чор¬них тонких косиць метелялися, бряжчали цехінами, привішеними на кінцях кіс. Брязкотіло на її грудях намисто з дукачами. Дівчина кружляла все швидше, швидше, дрібно перебираючи ногами. Її шаровари аж палахкотіли червоним полум’ям.
Танець кінчився. Матвійко витяг денарій, брязнув ним об стіл.
— Це за танець!
Батько козарин випнув вузькі груди:
— Бачис, як ти, доню, тансюєс?!! Навіть такий зна-менитий воїн далує тобі слібло!
Потім вони разом з козарином їли варене тісто з ба-ранячими нутрощами. Стало темно. Принесли й за-палили свічки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *