Мчали коні стор.212

коні.

Це ти, хлопче? Ну розповідай! Що там таке ста­лося?..

І Матвійко швиденько розповів про свої мандри.

Молодець, Матвійку! Цікаві речі розповів! — Кузьма потис йому руку, обняв за плечі. Потім помов­чав, подивився на гриву свого коня.— Я чув, що ти сварився з парубками на Щекавицькому кінці? Ви­кликав, кажуть отамана на двобій?.. Не заводься ні з ким, Матвійку! Навіть якщо тебе будуть вважати ди­тиною, не те що хлопцем! Є великі справи, які треба робити комусь непомітному. Якщо ж тебе старші вва­жатимуть лише хлопчиськом, саме ти ці справи зро­биш… Не пнися, щоб тебе парубки прийняли до свого гурту. Поводь себе тихо і допоможи нам зробити одне діло. Справи зараз не дуже хороші, хоча в Києві си­дить новий князь…

Який новий князь? Хіба не Роман?

На жаль, не Роман. Сидить його дядько Інгвар із Луцька, а сам Роман поїхав на захід воювати з лати­нянами… Передали вірні люди, що сталося недобре з твоїм учителем у Болоховській землі. Мені сказали, що через два-три дні буде відомо точніше, що з ним там трапилося. Тому тихо сиди. Десь за два-три дні прийде гонець із тих земель і скаже, напевно вже, що з твоїм учителем. Мабуть, нам доведеться вдвох із то­бою вирушати йому на допомогу…

Три дні радів Матвійко книжному читанню і милу­вався своїм чарівним Гьоком. А в п’ятницю, зразу по

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *