Мчали коні стор.216

ляв, йому весь світ належатиме, впаде до його крива­вих ніг… І той, хто прийде служити раніше, найбільше й одержить. Темучжин не виноградар — останнім пла­ти не буде!

І Матвій, мандрівник Матвій, про все, про всі лиха, що чекають Русь, розповідав і на торжищах, і на цвин­тарях, і при церквах, і по заїздах.

Ніхто не хотів слухати велеречивого жебрака!..

…І ось діждались, що вже одного разу на Калці тріс­котіли княжі ребра під татарськими помостами бан­кетними…

Татари пішли, і всі вірили, що не повернуться. Але той купець, у жилах якого текла вірменська, грецька, китайська та іудейська кров, не брехав… Чекайте, ру­сичі, другого пришестя!

А Русь ворохобиться, рядиться і зраджує сама себе, від пошестей та недороду корчиться! І не збирається, ой не збирається схаменутись!

Що робити, що діяти? Як розбудити поснулих? Як протверезити п’яних?

Книжник відчув щось ніби нове в золотому повіван­ні… Ніби ще щось проясніло, ніби десь почали прочи­нятись, рухатись стулки брами, колись невідомої і за­печатаної.

Ніби почала якась завіса падати…

Золотий вітер трощив всі перепони, намітав золотим вихором якісь слова, звуки, образи.

І ось відкрилась потайна брама. І побачив, і зрозу­мів Книжник Матвій: знання зброї і війни, що він піз­нав за своє бурхливе, шалене життя, повинно викар­буватись в словах, в літерах і малюнках. І він це зро­бить!

Він один може все списати й змалювати! І Мат­вій проказав твердим голосом: «Всі поспішають на ристалище.

Але не всім перемога від господа. Так поспішайте на ристалище!»

Книжник звівся з лави і хиткою ходою попростував до скрині по чисті зошити пергаменту. Звідкілясь до­линав погребальний дзвін, а по вулиці знов гуркотіння порожнього воза по дубових колодах.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *