Мчали коні стор.240

І виривається ще кілька тварин. Вороний кидається до І молдаван. Вони від нього в оранжереї. А до проламаної огорожі інші коні підступають. Ще мить — і всі бу- I дуть знов на волі.
Зозуля як гахне ракетою в одну кобилу: вона саме І вже вилазила крізь дірку! Мені в очах посліпило від І спалаху! Він їй у морду й шию поцілив метрів, може, з десяти! Не ірже, а заячим голосом вищить бідна ко- I няка! Всю її геть облило білим вогнем.
Впала вогняна кобила, качається по землі. Всі коні від неї відбігли в дальній закут огорожі. Збилися у купу і тремтять, сіпаються всією шкурою. А Зозуля вже
І командує молдаванам, і вони тягнуть пакілля, забивають намертво дірку в огорожі.
Кобила завмерла скоро. Витягла обпалену криваву шию і заструп’їлу в паленій шкурі і крові морду. Тіль¬ки здих рухається — значить, жива ще… Потім ми всі гуртом важко працювали — розганяли по стійлах ко¬ней,— якщо одна тварина і виламає огорожу, то інші за нею не втечуть. Постояли, постояли та й пішли до барака. Тільки один пастух лишився на сторожі.
Сидимо ми в бараці, чаюємо та потроху до тями при-ходимо. Коли постріл! Ми всі вискочили.
А там — вороний жеребець і чалий кінь Льова один одного гамселять! На смерть зітнулись! А пастух ста¬рий сидить на землі, до пакілля прихилившись, і біля нього рушниця валяється. Весь у крові. Хочу приступа¬тись, щоб вороного порішити,— та куди там! Мов чор¬ти танцюють, крутяться оці здоровенні тварюки.
І бачимо всі, що потрощить вороний нашого Льовз?! Хапає Річард звукову ракету і як дасть угору! Спочат¬ку — пах! ш-ш-шаа! — а тоді — віціці-іці-і-і!!! Я вуха затулив, інші теж позатуляли.
Вороний навтьоки, а коні, вловлені і колгоспні,— всі Г стали, тремтять і хропуть! Ракета вищить. Вороний ті¬кає. А я став і милуюсь ним, як він завертає круто пра-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code