Мчали коні стор.243

спиною. А в загорожі добрі копиці сіна на палях і під дашками. Проповз під пакіллям і зачав сіно скубти своею горбоносою мордою. І все гривою і хвостом стру¬шує і хрумтить цурпаллям. Тоді мої кобилки колгосп¬ні — моя доля в цій афері — одна за одною і собі по¬пустились на землю і поповзли під пакілля.
Я забув про свої розбиті сідниці, і ніж загублений, і про карабін. Стою та регочуся! А ще мені стало шко¬да Льову — при такій голові тварина і без плоті!
А чалий Льова вже керує кобилами: якій звідсіля сіно скубти, якій звідтіля. І вони його слухають, бо одну кусонув, другу плечем штовхнув.
Тут всі позбиралися, стоять і регочуть. Один Зозуля раптом чоло насупив і каже:
— Це ідея!.. Я його до тих, що втекли од нас, підпу¬щу. То найкращі кобили. І він їх сюди приведе.
— Як же він,— питаю,— холощений, а справжніх кобил поведе за собою? Ти подумав?
— А їм треба, щоб він сильніший був і вів за со¬бою… А ти хіба не бачиш, які в нього здібності во¬жака?
Я не втримався і виклав:
— Ох і зло мене бере на того, хто його схолостив!.. Та й ти хороший,— кажу,— козак Річард,— якого оги- ра вороного занапастив! Тьху!
Зозуля як глипне на мене, як пес, що зараз тобі в горлянку вчепиться, і мов гаркнув:
— Здурів геть! Може, то я в нього стріляв з кара¬біна?!
— Тебе, дурня, пожалів, то й вистрелив.
Зозуля сполотнів, потім угамував себе і давай гово¬рити, ніби нічого не було:
— Ось що ти зробиш — удвох з пастухом Іваном (той Іван, що його вороний потовк) відведіть в Золо¬ту долину трьох кобил і двох коней. Там уладнаєш все в колгоспі з обміном і орендою. І викликай свою на

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code