Мчали коні стор.247

Лемки в горах казали, що Марко такий, бо він ма-теринського слова не послухав.
В долині ляхи казали, що то він такий собі, бо в ньо¬го матір відьма, що вона, мовляв, на нього чари на¬слала. Останні помилялись — Катерина була із старо¬го роду збійницького Боволяків і відьмацтвом не зай¬малась. Навпаки, була вона жінка богомільна і ніко¬ли не одступалась від церкви своїх батьків.
А зійшлась вона без шлюбу із шляхтичем Рибі- цьким, коли в нього служила ключницею. Той мав гар¬ні землі в долині і табуни добрих коней.
Опинилась Катерина в долині, бо лишилась одна. Вона була вже на виданні, коли їх рід спіткало нещас¬тя — всі чоловіки полягли в боях на угорському боці. Другого літа впала пошесть на бидло. Одна коза стро¬ката й круторога вижила. А весною третього року спа¬лахнула морова хвороба.
Довелось Катерині поховати усіх родичів без попа і дяка, бо й тих прибрала страшна хвороба.
Отоді Катерина забила двері хижі, поцілувавши дзвінкі їхні дошки, перехрестила та поспішила в доли¬ну, тягнучи за собою на мотузці рябу козу.
Тупотіла ратицями рогуля-коза, вим’я якої пружно метелялось над курним шляхом. Та молока давала мало — хіба ж ялова добре доїтиметься?
Коли стала служити панові, то берегла свої груди від дотику чиїхось рук — знала, що тільки хто покла¬де на її голі груди руку, то вже матиме над нею всю силу.
І так сталось, що пан підійшов якось, коли вона пра¬ла, наклав гарячі пальці на її груди.
Із звичайної челядниці, що поралась то біля корів, то біля свиней, то на кухні біля загального казана, її перевели до покоїв.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code