Мчали коні стор.250

Потрапив у полон і пан Рибіцький, опинившись аж у Криму в рабстві у якогось мурзи.
Однак в маєтку пана Рибіцького все йшло по-старо¬му, ніби пан нікуди і не йшов воювати.
Коли Марку виповнилось тринадцять років, підня-лась Катерина в гори і домовилась із збійниками, що вони не зачеплять її сина і челядинців-ляхів, коли ті гнатимуть волів через гори. Казали люди, що збійники її послухали — навіть провідників дали. Правда, одні казали, що вона чимало повновісних грошей срібних празького карбування їм відвезла. Інші казали, що во¬на пообіцяла їм віддати кожного десятого вола.
І її отрок Марко разом із челядинцями-ляхами при-гнав з-за гір чималу череду вгодованих галицьких во¬лів. А відомо, що на краківських торжищах вгодована воловина коштувала дорожче, аніж хороша телятина. Говорили, що учинити це діло Катерині порадив лих- вар-вірменин з містечка. ТЦо ніби він і срібло їй пози-чив, і папір на те срібло переказав до своїх одновірців- вірмен у Львові.
Восени Катерина сама вибралась до Львова і одер-жала по листові гроші у вірмен, передала викуп з куп-цями до Криму. Знов казали люди, що вона сама б до того не додумалася, якби не старий вірменин-лихвар. Кажуть, що вона його полюбовницею була. Але дітей не було в неї за весь час. І до всього, цього перелюбу ніхто напевне не міг довести.
Навесні повернувся із Криму пан Рибіцький.
Був геть висохлий, від шаленого сонця наче обгорі-лий, але очі лишились холодно-блакитні, і анітрохи в них не згасла завзятість. А в кінці зими Катерина на-родила сина, а пані Рибіцька, як завжди,— доньку.
На другого сина Катерини пан не схотів і поглянути, їздив він того разу на сейм до Кракова восени, а через рік привіз молодесеньку шляхтянку з грудною дити-ною. Казав пан усім, що це жінка його товариша по

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *