Мчали коні стор.276

перевагу якомусь молодому, який зовсім і не вартий надії. Що й говорити, всякому було видно, що сил у нього замало. А вони самі вже, певно, й перестали розумітись на силі. Бо для них тільки таємні знан¬ня — то сила. Але напруга звичайної дії теж велика сила. Особливо, коли дія та своєчасна.
І знов, як і тоді, коли вони разом з каменярами про-ламували хід у гробницю, Оврул поплив на папірусо¬вому човні до Міста Мертвих. Тільки не треба було ви- втрачати час, щоб узнати пароль в охорони Міста Мертвих. Бо в човні разом з Оврулом лежали ці чоти¬ри живі мумії, які самі заздалегідь готували всі паро¬лі для охорони гробниць.
Оврула не покидало відчуття божевілля, що йшло від старих. В місті, охороною якого вони теж займа¬ються, він покаже їм злодійський хід в гробницю! Во¬ни впевнені, що він знає, де там стоїть їхній Благий Бог. Нехай так! А там він з ними впорається. Тим па¬че, що пароль він знає, отже, пройде спокійно через всі чати.
Ніч сліпа й задушна. Співає, наче перетягнута стру¬на, перегріте за день каміння. Оврул підвів човна до берега. Човен наче спотикнувся, трохи повернувся за течією і виповз на каміння. Старці вийшли слідом за ним на берег. Оврул напружився і, ковзаючись від не¬звички в шкіряних сандаліях, витяг папірусового човна.
Тепер треба наблизитись до скель. Зняли сандалії і намастили ноги мастю, що відлякує змій. По ковтко¬ві гіркого трав’яного настою. Вартові першої залоги кричали один одному: «Не спи і чатуй!..» Вони про¬йшли, пригнувшись до самого гарячого каміння, пер¬ший ланцюг охорони.
І здалось Оврулові, що вже не вп’ятьох вони йдуть, а ще двоє людей нечутно за ними ступають. Наче чу¬лось приглушене дихання. І не старече, а молоде ди¬

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *