Мчали коні стор.283

повідав про свої мандри і пригоди. Він усе списав. А ми маємо скрізь своїх людей. І наш слуга переписав всі твої спогади і передав нам. Ти можеш відмовитись. Тоді тебе чекає судилище Сфінкса та печатка шакала. Ми саме йдемо до Сфінкса — охоронця таємниці, а ось моя печатка шакала — Головного Потаємного Судді сторожі могил.
Я затремтів від жаху — з людьми Сфінкса не можна вести торги. Тільки підкорятись можна.
— Я битимуся, як іхневмон! — від страху я навіть себе в груди вдарив п’ястуком.
Старий перший раз лагідно посміхнувся.
— Говориш добре, лев могутній. Але найбільш хо¬робрий іхневмон — його вороги змії. Шкода, що ти не потрапив до мене хлопцем. Я б з тебе виховав справж¬нього жерця. Ти не дивуйся — ми, люди Сфінкса, мо¬жемо навчати і чужинців. Тепер покажи своє володін¬ня зброєю.
Ми зупинились саме біля потаємного колодязя в од¬ній непомітній ущелині. Стріляли з лука — я краще всіх. Кидали каміння, і знов я краще всіх. Кидали но¬жі, і знов я краще всіх. В бігу я відстав від негра. Спи¬са кидав нарівні з найсильнішим негром. А в кулачній бійці я порозкидав їх усіх, мов снопи соломи. Тільки в боротьбі не подолав двох вояків Сфінкса. Ось де моя слабина. Я попросив їх вчити мене. І поки ми дістались до Сфінкса, я мучився сам, але і їх вимучив, повсяк¬час вправляючись у боротьбі. Виснажував себе, але я знав — тільки так мені пощастить від них утекти. А втекти я собі поклав будь-що. Я переконався в їх божевіллі — мене, безрідного чужинця, призначити головним ватажком найманців? Я потроху смоктав тра¬ву, хоч вони й стежили за мною, але ще тоді, в зарос¬тях, зняв з пояса отруєного воїна флакон з його зіл¬лям. Те зілля підтримувало, але й водночас труїло ме¬не. Я все розрахував — перш ніж зілля мене отруїть,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *