Мчали коні стор.292

— Є,— відповіла вона.
— Де вони?
І Шамхат прошепотіла щось і показала йому рукою на сине запинало із срібними зірками. Ввійшов туди Гільгамеш і побачив п’ятьох дівчат, одна вродливіша від другої. Побачив одну жагучопривабливу, найкраси¬вішу, яку будь-коли бачив. Лють схопила його від то¬го, що Шамхат ховала цю дівчину від нього. Ступив він знов на поріг, відхилив запинало, щоб крикнути їй, що вона оманлива й брехлива і що він їй цього не по¬дарує. Але побачив, що вона стоїть навколішки перед бовваном, спітніла, з розпатланим волоссям. Плаче бі¬ля ніг боввана і чіпляється за його ноги, намагаючись підвестись, і не може. Скригнув зубами Гільгамеш і за¬йшов до кімнати, до схрону, де було п’ятеро дівчат.
І раптом одна, наймолодша, з розплилим тьмяним поглядом, підвелася навколішки і підняла з підлоги тонке запинало. Обгорнула ним тонкий стан. Закину¬ла кінець тканини за плече. Притримуючись за стіну, підвелася. Вона дивилась на нього захоплено й відда¬но. Тоді він сказав:
— Принеси вина.
Вона принесла вина. Він випив, і коли сили почали повертатись до нього сповна, він наказав принести ще один глек вина. І почала повертатись до нього тяма, почав до нього повертатись глузд. Відвернувся він від тих чотирьох, що непристойно застигли. Пожадливо допивав другий глечик. Рідина, налита в шерхуватий глек, який просочувався вологою і від цього злегка по¬тріскував і ставав тьмяним від низу, наче ропа з нього виступала. Та раптом в його голові, яка починала ви¬пливати наче з якогось туману, знов волала страшна думка: «Ти помреш! Помреш! Помреш!»
Гільгамеш подивився поглядом переляканого лева в лице маленької блудниці, і від того вона ще з більшим захопленням вибаньчилась на нього. Він простяг їй

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *