Мчали коні стор.294

служницю до мого комірничого, він дасть для жертво- спалення…
І почався дикий банкет у храмі.
Заливався Гільгамеш вином. Танцювали перед ним дівчата, палали смолоскипи і палили жертву перед бо¬гами, поливаючи ті зображення кров’ю жертовних тва¬рин. Наказав він прийти воїнам із храму війни. Били в кімвали безбороді євнухи, грали на арфах співаки з жіночими грудьми, танцювали дівчата. Над усім пли¬нув запах умащень, солодкого диму, розлитого вина. Гільгамеш намагався випити якомога більше і сипав туди п’янке зілля, яким не тільки дурманять, а й вби-вають людину. Але після кожного ковтка йому знову ввижався Енкіду, з якого спливав рідкий піт і насичу¬вав дороге покривало.
Звівся Гільгамеш. Переступаючи обережно через блудниць і воїнів, вийшов він і побіг до свого палацу. Хоч і палило його страшне сонце, та все одно не міг він ні втратити свідомості, ні сп’янитися.
Прибіг Гільгамеш до палацу і навшпиньки зайшов до покою, де конав його друг Енкіду. Біля хворого стоя¬ли два маги. Один витирав його дорогою тканиною ви- соновою, а другий тримав срібну таріль. Впав Гільга¬меш і цілував порепані п’яти свого друга, гладив його волохаті холонучі ноги, але не чув уже Енкіду його ласки. Гільгамеш рвав на собі волосся, смикав свою синю бороду. Сльози рясно бризкали з його очей, і ги¬кавка стрясала левине тіло.
Чому я розпусничаю, чому впиваюся, коли гине мій товариш, мій ЄДИНИЙ Енкіду, мій вірний друг, мій най¬кращий воїн?! Хто ж тепер зо мною піде в далекі го¬ри по кедри левантійські? Хто зі мною спуститься до моря? Хто замість мене піде в царство підземне, в цар¬ство, щоб розвідати, як там? Хто піде? Чи виконаю те¬пер я всю роботу, покладену на мене богами? О мій Енкіду, підійми свої рамена, розведи свої руки, зіпрись

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *