Мчали коні стор.39

шморгонув носом.— Я тобі оце тютюну дістав… У сусі­ди позичив… Бо наш щось не вдався…

Ви, тату, менше б по сусідах ходили. Певно, вже й здогадалися, що ми Савку виряджаємо…

Та я хіба що? Ну візьми, Саво, та йди…— І, пе­рехрестивши парубка, подав йому тютюн і обняв од­нією рукою, а друга, крива, висіла вздовж кривого су­хого тулуба.

Дід Олекса схлипнув і, не дивлячись ні на кого, по­вернув назад до хати.

Сава зиркнув через двері на молодиць:

Скажете їм потім, що мене вирядили. А зараз я пішов на луки, а ви, хлопці, потім прийдете отуди в очерети…

Він обернувся до старої. Вона мовчки тричі пере­хрестила його, і він злегка вклонився їй.

Бувайте здорові!

Йди з богом!

І Сава пішов з косою і сіткою на плечах, ніби дійсно на леваду трави вкосити. Стара Марфа вийшла за ним із сарая і, побачивши, що малята ганяються за курчам по квітнику, попередила їх:

Ану, хто там хоче скуштувати лозини?!

Дітлахи зразу ж спинились і, обережненько ступаю­чи, полишили квітник. А маленьке жовте курча, роз­пачливо попискуючи, кинулося до квочки і всього гур­ту курчат.

Савка приставив до стіни косу та сітку і вступив у напівтемряву старої клуні.

Гладіатор чорним привидом заколивався в сірому мороці, в який із шпарин стіни та стріхи встромляли­ся жовті леза сонячного проміння. В тому промінні плавали й зникали й знов спалахували порошинки.

Кінь стиха заіржав і ступив до парубка. Савка злег­ка поляскав його по лопатці, перебрав пальцями по важкій, пливкій гриві, почухав попід ганашем і рвуч-

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *