Мчали коні стор.4

Савко! Швидше!

Чого мітингуєте?..

Цюцько! Тягни його сюди, трясця його матері!..

Савка, почувши таке, почухав потилицю і, натягши

лискучого зламаного козирка на самісінькі очі, рушив по столоченому газону графського маєтку.

За ним ішов Іван, а оддалік поспішав хлопчик, при­тримуючи собаку за сталевого ошийка.

Родичі протискувалися, пролазили крізь щільний натовп людей у сіряках, свитках, у смушевих шапках, картузах, а дехто був уже зодягнений у шинелі росій­ські та німецькі.

Пробилися до столу. Там на стільцях і на лаві си­діло кілька озброєних людей в селянськім та міськім одінні. Це був сільський комітет.

Один, вбраний по-міському, визвірився на Савку:

Ти чого підриваєш революційні заходи? Га?!

Та я хіба що? Я ні…

Дивись! Іншим разом… Коней знаєш?

Яких? — знов Савка за своє, як і перше з Цюць- ком.

На графськім дворі!

Та наче…

Грамотний?!

Та вчили ж…

Ось тобі папірці та олівець. Пиши імена коней!

Нащо? Для’ чого? — тягнув час Савка, крутячи в руках хімічного олівця з облупленою зеленою фар­бою.

Пиши, пиши. Так треба!

Савка неохоче сів до столу і почав писати, промов­ляючи вголос:

Резвая… Кобила. Чотири роки… Карий… кінь, п’ять років… Сверчок, кінь, чотири роки… Жемчужи- на* кобила… німці забрали…

Що?! — знов скипів той, городський наче.— Ти що, не знаєш, що треба писати тільки тих, що лиши­лись?!!

А ви мені сказали? — одмовив Сава.

А ти не придурюйся! — злостився чоловік. Йому було жарко, він спливав потом, але сидів защібнутий на всі гудзики,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code