Мчали коні стор.50

діатор козирив вухами, підіймав морду, і тоді злегка подзвонювала вуздечка. І на той тихий дзвін парубок миттю підводив голову й швидко на всі боки ози­рався.

І ось в котрий раз Гладіатор трусонув гривою і, висо­ко піднявши морду, завмер.

Іван вихопив з-за пазухи нагана і, прихилившись, ускочив до Гладіатора в загін, вхопив за вузду й вивів коня.

Раптом з-за кущів вискочив Куцон і підкотився Іва­нові в ноги, торкаючись його чобіт лапами та весело оскаленою пащею.

За собакою з’явився хлопчина: пазуха повна і в ру­ках згорток ганчірковий.

Іване! Оце тобі передали… Тут сало, хліб, огір­ки,— малий витягав все з-за пазухи і притримував перед собою, до грудей притискаючи.— Іване, таке ро­биться!.. Я думав, сюди аж буде лемент чути! Біжу до тебе вербами та чагарями, а ззаду все кричать і кри­чать… Дончаки, як скажені, коней беруть і не пи­тають. Свиней, в кого ще лишились, всіх забрали! Гір­ше німців! Курей тягнуть… Понапивалися і давай по селу шастати… Жінок чіпають, а дівчат силком глу- посне заставляють робити….

Іван стемнів лицем, а потім йому кров відпливла, і було видно на сірім обличчі ледь викривлені в болю­чій усмішці вуста:

А теє… ті дівчата… З ними… нічого?

Ти про тих сестер? Га?

Ага.

їх нема, вони ще звечора до себе на хутір пі­шли… А саме страшне, Іване… ми тепер пропали…

Буланка?!!

Авжеж! Якби ти був, то тебе б забрали в їздові разом із Буланком… Куцона так поперіщили пугою, що він аж поповз. Ось дивись, як його втяли…

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code