Мчали коні стор.7

вати: чи віддати Гладіатора Цюцькові, чи писати в же­ребок?

Яке-е-е голосування?! — закричав перший го­лос.— Жеребок, та й тільки!..

Жеребок!.. Жеребок!..

Нехай пише!

Зчинився галас ще більше, ніж попередній, і, поки він не вщух, Цюцько розлючено кинув людині в шкі­рянці:

Тебе сюди на підмогу послали, а ти тільки збу­рюєш! Ну скажи ти мені, що ти, городський, у конях тямиш?..

Товаришу Цюцько, я тебе закликаю до порядку!

Цюцько нічого більше не сказав, глипнув на при­їжджого ледь вирлатими очима й поправив сіру шапку.

Савка, як тільки вгамувалися викрики, спитав, звер­таючись до всіх комітетчиків:

Писати чи ні? В мене олівець обсихає…

Пиши, пиши, товаришу!..— рукою показав чу­жий чоловік.

І Савка вивів: Гладіатор…

Молодий Гаркуша підбіг до своїх:

Чули, який гвалт знявся?! То Цюцько за коня з комісаром та комітетниками спорив.

Ну? — спитав батько.

Нічого в Цюцька не вийшло — громада гвалт підняла, щоб писали в жеребок. Може, тепер ми запи­шемося, тату?

Ай справді, може, випаде? — озвався середуль­ший син, а за ним і старший.

Чого нам не спробувати?

Ай, хлопці, хлопці! Що то поспіх? От ви самі по­міркуйте. Чи будуть заздрити тому, хто витягне жере­бок на коня?

Ну як же не заздрити — та-акий кінь!

Заздритимуть!

Не тільки заздритимуть, а й труситимуться від злості.

Старий Гаркуша приязно посміхнувся:

Ну, а як у чоловіка коня не стане, йому сильно співчуватимуть, жалітимуть? — І старий Гаркуша під­моргнув

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *