Мчали коні стор.73

Я їх наздожену й розіб’ю. Вони зараз ідуть в Ми- ронівку. Повертайте коней. Зберемо людей, і гайда.

Комісар зауважив:

Люди вже зібрані, тебе шукали. Востаннє тобі прощаємо. Іншим разом трибунал.

Вершники розвернули коней і, не змовляючись, хльоснули їх нагаями.

Понеслися дорогою, і тупотіння їх злилося в глухий важкий чвал.

А малий стояв ще довго посеред дороги й намагав­ся протерти очі від піску й пилюки.

Загін кіннотників повернувся в село, женучи пе­ред собою табун коней. На одному міцному конику по­гойдувався дбайливо припасований німецький куле­мет.

На вершниках висіло багато зброї, а на декому й но­ві англійські шинелі.

Всі партизани були потомлені, на припорошених пи­лом щоках їжачилась щетина. А очі, обведені темни­ми колами, глибоко западали.

Майже половина людей мали поранення, і були в них то голови, то руки перев’язані кривавими забруд­неними бинтами.

Але вбитих не було.

Назад повернулися всі. Люди впізнали в табуні своїх коней.

І після короткої наради між партизанськими ватаж­ками та тими комнезамівцями, що лишилися живими, коней було віддано їхнім господарям.

Малий саме допомагав тітці носити випрану білиз­ну, як до них підійшла старенька сусідська баба, зіг­нута в попереку, опираючись на костур, і сказала, що повернулись партизани й пригнали цілісінький табун коней.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code